Стежинами вузькими по полях,
по толоках дитинство розлетілось,
десь скочило в полин, сховалося в житах
десь мохом, десь калиною зацвіло.
А потім сіло в лузі, на копиці,
погратись хмаркою, що топче сонця край, -
і бризнув кришталевий водокрай
з очей, що наче дві криниці…
Був такий день,
був май!
Немає коментарів:
Дописати коментар