Спомин

Спраглий серпень над полями.

Вітрець дзвонить колосками,

Сипляться жита.

Тонуть в мареві хвилини...

Сонце... небо без хмарини -

Тиша золота.

Думка десь взялась свавільна,

Закрутилася повільно:

Очі, коси, сміх...

Ах, це ти! Літа минули,

Ми про себе вже й забули...

Хто б сказати міг!

Заплелась коса дозріла

В веселкові барви зілля, 

В волошкову синь.

Так, це ти, моя розлуко,

Моя мріє, моя муко -

Твоя горда тінь.

Не співають жайворони,

Житні хвилі вітер гонить

Ген, на болота.

Тонуть в мареві хвилини...

Сонце, небо без хмарини -

Тиша золота